То дощ, то сніг не розбереш,
Но не зима – справжня халепа
Мов всюдихід по воді йдеш,
Зимі вже схаменутись треба.
Так як колись уже нема,
Сніг замете, аж плід сховає,
Гуртується в мить дітвора,
Сміх, радість ехом скрізь лунає.
Тут санки, лижі, ковзани,
Усе при справі годі спати,
Не зупинити дітвори,
І не закликати до хати.
Замерзлий одяг, рукавиці
Не зупиняють і на мить,
Здорові всі червонолиці,
Мороз на вечір аж тріщить.
Летим, немов ті пташечки,
Всі до кубла у теплу хату,
Вечеряємо залюбки,
Одягу мама дає раду.
До ранку висушити треба,
А завтра знов на двір гайда,
А сніг летить й летить із неба,
Була казкова та пора.
Вірш про зиму. Вірш українською мовою про природу, про спогади про зиму. Вірш про сніг, про дощ, вірш про дитинство.