Змішались дні, земля і людська кров,
В одне єдине: жах і біль війни,
Хтось миттєво, а хтось в муках відійшов,
По два боки є десь матері.
Одні ідуть за волю, батьківщину,
А другі просто так лиш за ура,
Одна голосить: «Бережися, сину!»,
Нехай прикриє Матінка Свята.
А друга їде вже на таратайці,
Так на могилу краще добиратись,
Куди ви сунет кляті обірванці,
З українцями надумали тягатись.
Які в вас лозунги, яка, скажіте, віра,
Кого ви слухаєт? Прозрійте на кінець,
Веде у бій щораз нечиста сила,
Проклята слава у загарбника вінець.
Не йму я віри, що ви там не знаєт,
Що діти ваші кати і вбивці,
Смартфони пальцем всі гортаєт,
Трофей чекаєт кляті кровопивці.
Душить жаба, що ми вмієм жити,
В умовах всіляких, щоб там не було,
Це вам не бражку у барило лити,
В нас лідер за кермом, а у вас х…йло.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/11805519/
Вірш про біль війни. Про людську кров. Про матерів. Про різні цінності. Про допомогу Матері Святої. Про татарайку за сина. Про катів та вбивць. Про заздрість кацапів. Про лідера за кермом України. Про х…йла.