Двоюрідні сестри мої росіянки,
Ви брехні телебачення бранки,
Ну, а ви двоюрідні брати,
Що так хочеться крові, війни?
Ви згадайте, як ми родичались,
Вас ніколи, скажу, не цурались.
Приїжджали до нас ви щоліта,
Не маленька у вас була свита.
Та ми радо усіх зустрічали,
Не скупились, завжди частували.
Ваша мама була з України,
Бабці й діда є досі могили.
Діда німці у землю загнали,
А ми з вами могилу шукали.
Поклонилися праху низенько,
Що це діється рідная, ненько?
Чим, скажіте, насолили ми вам,
Як вам спиться на Півночі там?
Дали вашим синам в руки зброю,
Наші йдуть за Вітчизну, за волю.
Ваші сіють розруху, біль втрати,
Зупинітесь усі, Бога ради.
Братовбивство – це важкий гріх,
Страшний атом накриє нас всіх.
Я прошу, як бабуся та мати,
Досить винними всіх рахувати.
В вас вдосталь землі – хазяйнуйте,
Я благаю! Увесь світ – почуйте!
Вірш про війну в Україні. Заклик росіян російського народу почати робити щось для припинення війни. Вірш – заклик схаменутися російському народу.