Матусю, дай мені води,
Я хліба не прошу,
Ти, що заснула, ні не спи,
З тобою я засну.
Чуєш, рідненька, знов бомблять,
Десь поруч біля нас,
А там також люди сидять,
Страшний настав в нас час.
А ворог клятий не вгава,
Ну, що для нього треба,
Пекельна мука ця війна,
Я хочу вже до неба.
А пам’ятаєш, як було,
Ти мене їсти заставляла,
Все відкрутити б, як в кіно,
Ти лишенька б не знала.
А зараз крапельку води,
Ти спи, а я піду,
Чого холодна ти, скажи,
Підмогу приведу.
Матусю, не лишай мене,
Ти, чуєш, обізвись,
В обійми холод вже бере,
Вставай і ворушись.
Може образилась, скажи,
Так, я ж слухняний був,
Чуєш, чиїсь чути сліди,
А був би я заснув.
– Хтось є живий?, – чути здаля,
– Я тут, рятуйте нас,
– О, Господи, мале дитя,
А мамин майнув час.
Ходи маленький – це війна,
Ворог – це звірство й втрати,
Мама до Бога вже пішла,
Ти мусиш все здолати.
Вірш про війну очима дитини. Про прохання в мами води. Про мамин сон. Про постійні бомбардування. Про страшний час. Про благання до матусі. Про спогади. Про чиїсь сліди. Про ворога. Про звірство й втрати. Про порятунок. Про вічний спокій.