Спливло багато вже води,
Та серце линуло туди,
Де страшний бій у війну йшов,
Там дід мій смерть свою знайшов.
Знайшли могилу серед поля,
Така була вже його доля,
І ще лишилися живі,
Що пам’ятають ще ті дні.
За кожен крок ішло життя,
Вже недоречне каяття,
Хто посилав людей на смерть,
Забита яма була вщерть.
Тілами тих, хто воював,
Рушниці геть в руках не мав,
Наказ вперед, а там вона,
Та клята смерть, мов сатана.
І ось я тут, душа тремтить,
Сльоза солона геть бренить,
Знайшли могилу, слава Богу,
Вгамую вічну ту тривогу.
Вклонюсь низенько до землі,
За муки діду ті твої,
Хай вічний спокій тобі буде,
Тебе родина не забуде.
Онуки, правнуки, весь рід,
Тепер ми знаємо, де наш дід.
(Через 69 років знайдено могилу дідуся. Вічний спокій всім, хто загинув в тому страшному бою!)
Вірш про смерть діда. Про могилу серед поля. Про яму забиту тілами. Про сльозу. Про вічну тривогу. Про вічний спокій. Про спогади. Про родину.