Сиротою яблуня стоїть на подвір’ї,
Хати вже немає залишились вирви.
Пес скавчить… Як вижив, а хто його зна?
Боже, милосердний, за що ця війна?
Хазяїв із льоха звільнили сусіди,
Ох, зазнали збитків, знущання та кривди.
Бабця гірко плаче, дід бубнить без впину,
За що земля держить кляту ту тварину?
В льосі сповивала в Вітчизняну мати,
Хто, скажіть, дав право усе плюндрувати?
Кицька з переляку до ніг притулилась,
Як же ти сердешна в живих залишилась?
Із-за хмари сонце лячно визира,
І його лякає клята ця війна.
А куряче пір’я вітер все ганяє,
Бо орда московська м’ясце полюбляє.
Корівка блукає десь у лісосмузі,
Не далась у руки клятому катюзі.
Горе, всюди горе, де не кинеш оком,
Вилізе убивцям все це усім боком.
Вірш про війну в Україні. Про вирви від вибухів. Про звільнення людей. Про збитки, знущання та кривду. Про врятованих тварин. Про московську орду. Про розплату.