Вже швидко сонечко сідає,
І ніч злодійка не дріма,
Крадькома хвилини крає,
В зоряну торбу запиха.
Тче темний килим, не вгаває,
Працює, втоми нема їй,
В повітрі осінь вже кружляє,
А я прошу тихенько – стій!
Не треба, чуєш, зупинись,
Ще не натішились і край,
Яскравим сонечком всміхнись,
А літо шепче прощавай.
Вже осінь наступа на п’яти,
Примхлива пані, гонорова,
Зайве, не треба нарікати,
Вона ж у золоті казкова.
Хоч віє смутком і дощем,
Осінній вітер гне дерева,
На серці, так, легенький щем,
І сумувати тут не треба.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/3130385/
Вірш про осінь в Україні. Про короткі дні. Про сонечко та літо. Про смуток і дощ. Про осінній вітер.