Забрела свиня у ліс,
Риє, нема впину,
До вподоби їй круїз,
Аж вигнула спину.
Тут дуб лячно стрепенувся,
Знає це створіння,
Ввічливо він так звернувся,
- Хоч не руш коріння.
Жолудями ти смакуй,
Їх мені не шкода,
- Чуєш, дубе, не мудруй,
Слушна є нагода.
Я на повну відірвусь,
Лиш відчула волю,
До хліва не повернусь,
Знаю свою долю.
Дуб стогнав, ну, а вона
Шматала коріння,
Трапилася дивина,
Тут прийшло спасіння.
Надійшла зграя вовків,
Владнали швиденько,
Дуб миттєво тут ожив,
Вклонився низенько.
Щоб сиділа у хліві,
Ще б попанувала,
Їла б собі буряки,
І Різдва діждала.
Вірш про свиню. Вірш українською мовою про свиню і дуба. Про свинську нахабність, про життєву відплату за шкоду