Замовк в лузі соловейко,
Не співає нині,
Ножем крається серденько,
Неньці-Україні.
Рвуть, катують і вбивають
Вдень і серед ночі,
Як Ісуса розпинають,
Глумитись охочі.
Ті іуди з-за кордону
Ненависні орки,
Мають диявольську породу,
Зі своїми є мороки.
Запроданці, хай їм грець,
Бісовії діти,
Ще і їм прийде кінець
Зарано радіти.
Крапля крові і сльоза,
Спече серце й душу,
Бог із неба погляда,
Степене, як грушу.
Його кара – вічний хрест
На всі покоління,
Будеш голий, як той перст,
За глум і дозвілля.
Не зарадить каяття,
І солоні сльози,
Вже не буде вороття,
Іуди безмозгі.
Вірш про війну в Україні. Про те, як Україну рвуть на шматки. Про катів і вбивць. Про ненависних орків. Про диявольську породу. Про кров та сльози. Про кару Божу. Про відсутність каяття.