Завчасно осінь до порогу,
Вже проситься до хати,
Навіяла смуток, тривогу,
Як всьому ладу дати?
Холодний дощ крапа без впину,
Блищать озерцями калюжі,
Намоклий півень вигнув спину,
На сідало сховались кури.
А в лісі дух чути грибний,
Вже й наступає позолота,
Тут не дрімай, швиденько дій,
І часу вам, скажу, не шкода.
А клопоту ще ого-го,
В дворі, в городі досить справ,
Та, щоб, скажу, там не було,
Не гоже вже ловити гав.
Картопля проситься до рук,
А там і морква, й буряки,
Не треба вищих тут наук,
Щоб були вибрані рядки.
Лелека стрепенувсь в кублі,
Холодний дощ геть дошкуляє,
Полине в вирій залюбки,
Його там сонечко чекає.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/windows-9999604/
Вірш про осінній дощ. Про ліс та грибний дух. Про клопоти. Про город. Про картоплю, моркву, буряки. Про лелеку.