Залишила діточок,
В найми подалася,
Мовби сотня голочок,
У серце вп’ялася.

    Скажу правду, не з добра,
    Лине в світ широкий,
    Спонукала доля зла,
    Загубила спокій......

Котилось сонце колобком,
За обрій тихо спати,
Молилась щиро перед сном,
Як Господа вблагати.

    Прости нас, Боже, за гріхи,
    Несем страшну спокуту,
    Кров ллє нечистий залюбки,
    Досить розбрату й блуду......

Місяць сховався,
Не світить та й годі,
Козак подався,
Шукати десь долі.

    В чужу країну,
    Де сонце не гріє,
    Лишив дівчину,
    А серденько мліє......

Приснилось літечко святе,
Холодні ранкові роси,
А він по лузі вдаль іде,
Ноги не взуті, босі.

    Дійшов аж холод до кісток,
    Час вже взуття взувати,
    Та ніг своїх він не знайшов,
    Став плакати, ридати.....